МУРАШКА (БОРИС ЗАХОДЕР)

- Будь ласка, шановний,-
Просили Вола,-
Відвезти до школи
Потрібно стола.

- Мені ні до чого
Турбота така.
Я краще для цього
Знайду Віслюка.

- Не буду,-
Віслюк думав,-
Я надриваться,
Тим більш, що осли
Зовсім в школі
Не вчаться.

Довірив Барану,
Що в лузі стояв.
Та ліньки Барану:
- Чому саме я?
На справу цю краще
Умовлю Козу.

Сказала спочатку Коза:
- Відвезу!
А потім сказала тихіше:
- Чи я за Барана дурніша?
Відразу Барбоса
Просити пішла:
- Чи не відвезеш ти
До школи стола?

Либонь Пес і виручив би
Вже Козу,
Та Котик-Воркотик
Блукав поблизу.

Барбосик до нього:
- Сусіде, гав-гав!
Ти, бачу, давно вже
Столів не тягав!
На вигляд ти
Зовсім не кволий.
Тож, стіл цей дотягнеш
До школи.
Берися за нього мерщій
І неси!
До школи своїх кошенят
Віддаси.

Пішов Пес.
А Котик скоріше
Подався у гості
До мишок:
- Несіть стіл у школу
Ви, сіра юрма!
Чи я пообідаю
Вами всіма.

А Мишка міркує:
- Це ноша важка.
Побігла шукати
Вона Павука.

Але той Павук
Був не в дусі
І справу довірив
Він Мусі.

Малого Мурашку
Побачила Муха:
- Є справа цікава
Для тебе,
Послухай!
До школи неси
Стіл дубовий,
Бо рік вже надходить
Учбовий.
Я знаю,
Усе ваше браття
Таке полюбляє
Заняття!

І хоч був Мурашка
Не дужий, як бик,
Проте ухилятись
Від праці не звик.
Відклав особисті
Він справи.
Взяв стіл і у школу
Доставив.