ДЛЯ КОГО СПІВАЄ ПІВЕНЬ?
Якось ще давним-давно
Сонечко втомилось,
У небесну путь воно
Вдень не покотилось.
Все сховалося в імлі,
Ніч не знає міри.
Затужили на Землі
Люди, птиці, звірі.
Стали думати, як буть,
Що зробити треба,
Аби Сонце повернуть
У блакитне небо?
На хмарині угорі
Спить та й спить світило.
І нема туди доріг
Для усіх безкрилих.
Не дійде туди Ведмідь,
Вовк або Лисиця.
То ж до Сонечка злетіть
Зможе тільки птиця.
Вирішив Орел злітать,
Догори полинув,
Став до Сонечка гукать:
- Вийди із хмарини!
- А навіщо?
- У імлі
Всі без тебе плачуть.
- Навіть ти?
- Я на землі
Дичини не бачу.
- Дичині не буде зла!
Геть іди! – світило
Вже не слухає Орла,
Очі знов закрило.
Справу іншому гінцю
Доручили знову:
«Може, кращому співцю
Сонце не відмовить?»
Гарно Соловей співав
В небі над Землею,
Сонечко зачарував
Піснею своєю.
Запитало в співака
Втішене світило:
- А тебе мета яка
Принесла на крилах?
Чує слово співака:
- Світла я бажаю!
- Нащо? Чи пітьма така
Співу заважає?
- Навпаки, лише вночі
Я пісні співаю.
Вдень, як сови та сичі,
Я відпочиваю.
А тепер усе пітьма.
Навіть на хвилинку,
Бачиш, Сонечко, нема
В мене відпочинку.
- То ж про відпочинок свій
Дбаєш так охоче.
А про відпочинок мій
Думати не хочеш?
Геть! І Соловей сумний
Повернувся живо.
Тут до Сонця голосний
Напросився Півень.
Від його «кукуріку»
Сонце підхопилось,
Раптом ліс, село, ріку
Ясно освітило:
- Що? Чому? Не заважай! -
Тре спросоння очі.
- Пробудилося? Вставай!
- Але я не хочу!
- Сором справу забувать,
Що тобі дісталась!
- Що?
- Світить і зігрівать,
Щоб життя буяло.
- Хочеться – зорію я,
Ні – лягаю спати.
Жить для себе хочу я,
Жить – відпочивати!
- Радий себе ублажать
Марно народився!
Вміє всмак відпочивать
Той, хто потрудився!
Бачить Сонце – не здолать
Півника у спорі,
Кинуло відпочивать,
Вийшло в небо скоро.
Вдосвіта ще світ будить
Півень починає.
Першу пісеньку завжди
Сонечку співає:
- Гей, кукуріку, вставай!
І собі на славу,
Сонечко, розпочинай
Найзначнішу справу!
Друга пісня для Землі
У дзвінкого Півня:
- Пробудись і напої
Корені й насіння!
Третя пісня визволя
Люд від сну усюди:
- Жде робочих рук земля.
Доброго дня, люди!
| 